Описание
Сучасна людина і кроку ступити не може «без копійки в кишені». Ми настільки звикли до паперових банкнот і металевих монет, що не цікавимося тим, чому вони мають саме такий вигляд і як їх виготовляють, звісно, якщо не йдеться про фальшивомонетників.
Перші гроші з’явилися ще чотири-шість тисячоліть тому, але відтоді вони набули значних змін у вигляді й формі. Одні речі обмінювались на інші потрібні предмети, але в кожного народу з’являвся універсальний товар, що використовувався в якості грошей. Такі товари були потрібні всім і могли обмінюватися на будь-які речі. Наприклад, у Китаї в давнину функцію грошей виконували дрібні знаряддя праці. У Єгипті і багатьох африканських племенах розраховувалися золотими, срібними і мідними браслетами (від останніх часто відламували маленькі шматочки, щоб заплатити більшу або меншу суму). Ефіопи в якості грошей визнавали лише грудки солі або худобу (такі «живі гроші» й дотепер цінуються в деяких племенах).
При колонізації Америки в ХVІ столітті на роль грошей висувалися такі товари, як тютюн - у Вірджинії, цукор - у Меріленді, боброві шкури - в Нью-Йорку, какао - в Мексиці. А ескімоси могли виміняти будь-яку річ на хутро. Однак виникали проблеми, коли потрібно було їхати у далекі подорожі в інші країни, де хутро зовсім не сприймалося в якості грошей. Наприклад, приїхавши на Фіджі, ескімос не міг конвертувати своє хутро в місцеві гроші - мушлі. Тому не дивно, що виникла потреба в загальновживаному міжнародному грошовому еквіваленті. З часом ним стали металеві монети (частіше золоті, тому що золото у всі часи було ознакою багатства).
За легендою греків, першу монету (із зображенням бика) ввів Тезей в Аттиці. Римляни ж вважали, що найдавніші монети з головою дволикого бога і кораблем вибив Янус на честь бога часу Сатурна, який прибув морем до Італії з Криту. Вперше гроші стали називати «монетами» на честь богині Юнони Монети, храм якої знаходиться на Капітолії в Римі. Металеві гроші карбувалися на монетному дворі біля храму Юнони.
Монети виготовляли не лише для готівкових розрахунків, але і «на пам’ять». Були і монети «на смерть», «на відпущення гріхів» Папи Римського, «на День народження». «Пфенінг ката Гамбурга» - монета, яку передавав судді кат, коли йшов у відставку. Піч для виготовлення пластів срібла й золота, ножиці для вирізання монетних кругів, молотки для карбування і штемпелі - таким є перелік примітивної техніки середньовічного монетного двору.
Перші верстати для монетної справи були створені в епоху Ренесансу: Леонардо да Вінчі сконструював станок для вирізання монетних кругів, Бенвенуто Челліні придумав прес для відтиску рельєфного зображення. Але у широкий вжиток ці механізми потрапили тільки в ХVII столітті. Перші твори медальєрного мистецтва почали з’являтися в Італії та Франції. Монети навіть стали відігравати роль дорогоцінних прикрас.
У Російській імперії механізована техніка карбування монет з’явилася за Петра I. На пресі розплющували пласти металу і вирізали з них кола. Потім спеціальними машинами робили надпис або орнамент по краю майбутньої монети і вже після того карбували. Для цього використовували «молотовий снаряд» з падаючим молотом, що вдаряв по верхньому штемпелю. Пізніше з’явилися ґвинтові станки для тиску на штемпель.
Разом з поширенням грошового обігу з’явилися люди, які їх підробляли. Підробка грошей, як і гроші, сягає давніх часів. Завжди були і є фальшивомонетники, які розвивають цілу науку з підробки грошей. Деякі злочинці (як правило, кредитори) зменшували розміри монет: обпилювали краї останніх і, назбиравши достатню кількість металу, виготовляли нові монети. Згодом по краю монети стали накочувати гурт, щоб їх не можна було обрізати.
Але це не зупинило «винахідників», і вони придумали новий спосіб додаткового заробітку: натирали золоті монети грубим шовком, збираючи золотий пил, з якого чеканили нові монети. Цікаво, скільки ж часу потрібно було витратити на одну таку монету. Історія свідчить пр
